Ще минулоріч ця команда мало вирізнялася з кількадесяткової когорти молодих альтернативних українських команд, про існування яких знають, але мало що чули з їх творчості. Можливо, поштовхом до переходу групи "Тартак" (а саме про них йдеться) у вищий ешелон українського шоу-бізу послугувало нове амплуа лідера команди Сашка Положинського і перетворення його у телеведучого. Так це, чи ні але за останні місяці ситуаці у групі насправді змінилася. Альбом, який "Тартак" силувався, але не міг видати не один сезон, коли все ж народився, то став справжнім бестселлером, Положик тепер - бажаний ведучий-МС багатьох концертів різного рангу та стилю, а виступи групи прикрашають не один фестиваль. Дійшла справа і до "Таврійських ігор". Коротка але насичена програма, яку публіка Каховки проспівала на одному подихові з лідером "Тартака", не заморили Сашка, а навпаки підготувала та розігріла співака до спілкування.

- "Тартак" цього року вперше на "Таврійських іграх". Яке враження від того, як тебе сприймає не столичний слухач?
- Хороше місце, добре виступати, публіка жива, підготовлена до всього, що відбувається багаторічними традиціями фестивалю. Все добре і дуже приємно. Я не розумію, які можуть бути ще враження, крім абсолютно позитивних.
- Останніми роками ти набув окрім музиканта, ще одну професію - ведучого. У твоєму активі не одна потужна акція. Виступаючи на "Таврійських іграх", чи не придивлявся ти до того, аби освоїти цю сцену у якості МС?
- Звичайно, ідея підкупає. Але безперечно, я погодився би вести цей фест тільки за однієї умови - якби Сашко Богуцький підтвердив те, що він довіряє мені як ведучому і згоден, аби я паралельно з ним, чи через день, чи сам провів би цей фестиваль. З іншого боку, "Таврійські ігри" вже мають пряму асоціацію з Богуцьким як ведучим цього фестивалю, він є обличчям "Таврійських", і тому мені прагнути стати другим тут - буде тільки на мінус. Мені би хотілося частіше сюди приїжджати з "Тартаком", ніж бути тут ведучим.
- "Тартак" команда не молода. Та, серед журналістів тут мусувалися чутки, що цього року вас хотіли "протягнути" у номінацію "відкриття року". Тебе це не дивує? Адже, як на мене, ви серед рівних почувалися б у зовсім інших номінаціях, приміром, - "Краща рок-група", "Кращий альбом" чи "Кращий відео кліп"...
- Ти знаєш, мені абсолютно до одного місця, у яку номінацію поставлять групу "Тартак", чесно. Якщо мені і дадуть нагороду, - хай вона буде найабсурднішою, - в будь-якому випадку мені буде приємно, чи весело, а може навіть і смішно, але емоції будуть тільки позитивні. Якщо ж мені не дадуть нагороду, навіть ту, яку я сам відчуваю, що заслуговую, - я все одно до цього поставлюся, як до чогось суб'єктивного. Хтось вважає, що ми варті відзнаки, хтось - ні. Все це - нормальна суб'єктивність думок. А всі ці інтриги - я ними мало переймаюся. Я більше переймаюся реакцією глядачів і слухачів на те, що робить "Тартак". Це звучить банально, але воно насправді так. Я працюю для того, щоб бути більш популярним, щоб люди слухали мою музику, щоб купували мої альбоми, і щоб моя діяльність у групі "Тартак" ставала моєю професією. Я хочу цим заробляти гроші, бо мені це подобається і останнім часом навіть ніби вдається. А нагороди - то тільки одна із сходинок до цього максимуму популярності, відомості, але - не ключова сходинка.
- Мало яка молода команда може похвалитися участю у максимальній кількості потужних фестивалів в Україні. От ви вже і "Таврійські" проїхали. Чи є ще якась сцена, де б ти хотів виступити.
- Так, я, звичайно, дуже хотів заспівати на "Таврійських іграх". Але є ще фест, на якому я би хотів виступити, може навіть більше, ніж наступного року у Каховці. І це не тому, що він є кращим, просто він є іншим. Я є любителем рок-музики, альтернативної музики, і тому я дуже хочу, щоб "Тартак" запросили на фестиваль "Рок-Екзистенція". Я далекий від того, аби порівнювати ці два фестивалі. Просто "Таврійські ігри" дають індульгенцію тим кого запрошують: "Ось, ми вас запросили приїхати на наш фестиваль і це означає, що ви хороша група, ви популярна група, ви прогресивна група." "Рок-Екзистенція" дає трохи іншу індульгенцію. Той фестиваль дає таку спеціальну посвідку, що якщо ви приїхали на "Екзистенцію", це означає, що ви - справжні, ви базуєтеся на українському матеріалі, ви є українським гуртом, ви є гуртом не попсовим. Все це для нас є дуже важливо, бо зараз трохи важко не зпопситися, не зпопсуватися, особливо тоді, коли хочеш, щоб творчість стала твоєю професією. І тут "Рок-Екзистенція" може стати гарним детектором, чи якимось лакмусовим папірцем на живість "Тартака".
- Інша грань твоєї творчості - телебачення. Ти є одним з обличч музичного телеканалу М1. що чому більше заважає: телебаченню - твоя участь у "Тартаку" чи групі те, що ти тепер - телевізійник?
- Заважати одне-одному ніяк не може. Навпаки, може хтось дивиться мої "Русскіє горкі" саме тому, що я з "Тартака", а коли я на сцені - то це зайва промоція тому ж М1.
- "Русскіє горки" ти вів ще на ІСТV. Знужання над російською попсою - це у тебе спосіб вилити агресію чи продюсерський хід?
- Я хочу офіційно заявити, що коли я знущаюся з пісень, які є учасниками мого хіт-параду, я не вишмалююся (тут був ненормативний відповідник - В.П.). Мені насправді вони не подобаються. Я їх НІКОЛИ не слухаю, за вийнятком тих випадків, коли мені треба з ними ознайомитися до передачі. Мені й тут пощастило, бо я не йду на компроміс зі своєю ідеологією.
- А якщо тобі, як людині, яка працює за законами шоу-бізнесу, поставлять за завдання змінити свою музику і співати щось типу "губи твої алиє"...
- Я тобі скажу, що як такого, завдання мені не може поставити ніхто. Я можу сам собі ставити завдання, бо у своїй творчості і я, і "Тартак" є вільними людьми. Ну, може, музиканти є менш вільними, адже саме я, як творчий продюсер "Тартака", сам вирішую, що буде і чого не буде у групі. Хоча й тут не йдеться про обмеження у творчості. Звичайно я постійно чую від різних людей, від фахівців, від друзів, від колег: "Тобі б, Полонинський, щось трохи поміняти, зробити це так, а це отак..." Роблю - як умію, вибачайте. А робити штучне, рафіноване я поки що не навчився. Я би дуже хотів мати можливість займатися власною творчістю, а паралельно - робити щось таке, щоб купувалося, розліталося, сприймалося на "ура!" Я вигадав би собі якийсь псевдонім, якийсь Слім Бой Фет, робив би модну музичку, а для душі десь у загашничку творив. На жаль, я так не вмію. Роблю те, що пре. Є воно комерційним, чи не є, допомагає чи не допомагає досягти успіху - показує час. І час поки що показує, що не так стрімко, не так, як би може хотілося - з космічною швидкістю, але "Тартак" все ж таки рухається у потрібному напрямку і знаходить людей, яким це потрібно. А це і є те справжнє, чому я реально тішуся.

розмову вів Вадим ПЕЛЕХ