| |||
|
|
Зустрітися з Юлією Міщенко я мав намір вже досить давно. Ще років чи не з п’ять тому, коли на «Території А» з’явився кліп «Пісня про Івана» групи «Знову за старе». Відео та композиція з красномовним приспівом «Є новина у світі, є: я більше не хочу, не хочу тебе-е-е!» у «борщі» з усіх інших прісних «територіальних» кліпів асоціювалося десь як майонез з хроном. Не дивно, що таку пісню у «хіт-параді» протримали не більше тижня. І от нещодавно у радіоефірах я знову почув знайомий голос, знайомі інтонації, знайомі настрої. Щоправда, називалося це тепер «Таліта Кум»...
Що ж до бажаної зустрічі, то відбулася вона, як це зазвичай буває, - просто випадково. У час останнього відрядження до столиці я зателефонував у пошуках новин до офісу Олександра Пономарьова. Привітна прес-аташе центру «З ранку до ночі» Лариса, окрім іншого, розповіла, що зараз у студії активно працює молода перспективна команда «Таліта Кум» і запитала, чи не хотів би я з ними зустрітися... З думками про те, який же тісний цей шоу-бізовий світ, я вийшов на станції метро «Університет», обігнув ботсад і у підворітні одного з дворів на вул. Паньківській надибав напівпідвальне приміщення без вивіски і вказівників, яке ззовні скидалося на підсобку магазину з фільму «Місце зустрічі змінити не можна» («Розумієш, поруч з нами школа, і якщо тутешні тінейджери дізнаються, що їх сусід - Сашко Пономарьов - рознесуть офіс на сувеніри...»,- пояснювала мені таку конспірацію Лариса). Зсередини ж «З ранку до ночі - рекордс» виявився справжньою столичною конторою з комп’ютерами та євроремонтами, невеличкими але затишними кімнатками та смачним чаєм з фірмових горняток, котрий одразу після знайомства заварила нам Юля Міщенко. |
|
- Отже, після Юрія Юрченка продюсерський центр Пономарьова взявся за підтримку нового проекту? - поцікавився я, прослухавши на студійних моніторах свіжозведені композиції «Таліти Кум».
-Ні в якому разі. Те, що може видатися на перший погляд, не завжди є правдивим. Так, ми записуємо тут свої пісні, зрештою - ми просто у гарних і навіть дружніх стосунках з людьми, котрі працюють на «З ранку до ночі - рекордс». Але жодних адміністративних зобов’язань між нами немає. «Таліта Кум» - самостійний п р о е к т, просуванням і продюсуванням якого займаються двоє людей - я, Юлія Міщенко, та Юрій Хусточка. Все, крапка. -Проект?!... Взагалі-то, я звик вживати цей термін стосовно якихось бойз-бендів, котрі тато-продюсер зібрав під певний альбом, не надто переймаючись тим, як довго «проживе» створене дітище... -Це, так-би мовити, - стереотип, народжений нашим звихнутим шоу-бізнесом. Хоча, першопочатково все вірно. «Таліта Кум» - це дійсно проект. Бо що означає група: це кілька людей, які багато років знають один одного, грають разом, пишуть пісні разом. І музичний продукт, який виникає, є результатом зусиль багатьох цих людей. У мене також колись були свої групи - «Очеретяний кварк», «Знову за старе». Але «Таліта Кум» це зовсім інше. Тут я сама знаходила людей,запрошувала їх, показувала пісні, котрі я пропоную грати... -Тобто, у такий спосіб ти реалізувала свою індивідуальність? -Десь так. Але зрозумій - це не моя власна примха. У групі - кожен відповідальний за те, що створюється. У проекті вся відповідальність лягає на мене, лідера проекту. Як показує моя власна практика, подібна схема роботи найефективніша. -Навіть у нас у Чернівцях чимало цікавих і багатообіцяючих команд розвалилося через пресловутий «людський фактор» - кожен хоче бути лідером, а насправді - тягне воза в свій бік... -І таких прикладів багато по всій Україні. Саме тому я й називаю те, що ми робимо - проект «Таліта Кум». -На скільки я знаю, з співпродюсером нового проекту, басистом «Океану Ельзи» Юрком Хусточкою тебе пов’язують давні і, кажуть, - не тільки ДРУЖНІ стосунки? -Так, ми знайомі ще зі Львову, у нас одне коло друзів, він - музикант, я - музикант, він - творча людина, я - творча людина. Логічно, що нас багато що пов’язує. Але це суто наша національна риса: якщо двоє людей близько співпрацюють довгий час, займаються однією справою, всі думають - чи не може їх пов’язувати ще щось ближче? -А щодо творчості - оця ваша близкість спілкування чи не виллється одного дня у якийсь спільний проект «Таліти Кум» і «Океану Ельзи» ? -Що до якихось спільних речей, то я вважаю - всьому свій час. Зараз перед нами таке завдання не стоїть. Хоча я не проти експериментувати. Приміром, я написала пісню для нового альбому Олександра Пономарьова, в свою чергу Сашко підспівує мені в одній із записаних пісень «Таліти Кум». -Очевидно, понабивавши гулі з попередніми своїми колективами, тепер ти взялася за освоєння шоу-бізнесового простору доволі агресивно.За пів року у активі «Таліти Кум» максі-сингл «7 я», модне відео, власний сайт. Мене у цій ситуації дивує єдине: як і чим тобі вдалося підкупити хоча б ті самі FM станції, котрі крутять переважно пісні про «встречанія-расставанія», а тут віддали ефіри під справжю українську поп-музику? -Можливо, саме через те, що це, як ти кажеш, «справжя українська поп-музика». Ми стараємося знайти баланс між лірикою і якоюсь здоровою агресією. У наших піснях - про відчуття, які є природними і притаманними саме нам, українцям (і це не високі слова). Вони деколи смішні, деколи жорстокі, деколи меланхолійні, деколи провокативні. Але це - наші відчуття. Якби я народилась десь на Уралі, природньо, що й мої відчуття були б іншими. -Очевидно, настав час для традиційного запитання: що означає Таліта Кум? -За відповіддю на це запитання я рекомендувала б читачам зайти на наш сайт http//talitakum.kiev.ua Там є десяток варіантів розшифровки цієї назви. -До речі, окрім іншої оригінальної інформації, на вашій сторінці я зустрів посилання на цікаву директорію: ХХХ Porno Music. Що це? -Зайди - побачиш... Вадим Пелех |
