Отож, це сталося. «Воплi Вiдоплясова» позбулися однiєї з своїх вiзитних карток - сiмейного автомобiля ГАЗ-24 «Волга» з оленем на капотi та сидiннями в три ряди. Вуйко з Канади запропонував за авто на аукцiонi 1020 американських долярiв. Жоден з київських «крутеликiв» бiльшої цiни дати не захотiв (чи не змiг). Вийшовши з клубу «Сайгон», де, власне, й вiдбувалися торги, Олег Скрипка востаннє провiв рукою по крилi «волжани», копнув колесо та сперся ногою на бампер. Тут же, бiля машини, ми й поговорили з Олегом про те, наскiльки символiчним для «ВВ» був цей автомобiль:
--Насправдi, це фантастична машина. З нею я проїжджав скрiзь. Влiтку, коли був у вас, в Чернiвцях, цiєю «волжаною» їздив у гори. I я реально далеко заїжджав у Карпати (далi мене доходили тiльки «Запорожцi»). Усi ж iномарки, навiть джипи, залишилися далеко позаду. Я форсував рiчки, штурмував перевали i т. iн. Потiм нею їздив у Крим i дiставався в абсолютно недоступнi бухточки. Пiд прикриттям цього ж авта ми з колективом купалися голяком. До речi, є також фотосесiя з цим автомобiлем (але не з пляжу) i вона незабаром буде вивiшена в iнтернетi.
--Звiдки на капотi цей олень? Невже рiдний...
--Нi, звичайно, його ми «позичили» з «Волги» ГАЗ-21. I це вже третiй олень. Два попереднi вiдламали якiсь вандали. I кожного нового оленя було досить важко знаходити на авторинках, бо їх залишається все менше i менше. Хоча зараз ми знайшли їх одразу два. Тобто одного ще маєм на замiну, у випадку, коли б цього вiдламали. Це не просто понти, це новi вiдчуття: коли сiдаєш за кермо i бачиш попереду цього красеня-звiра, мимоволi вiдчуваєш себе царем природи.
--До речi, пам’ятаєш, коли у перший день календарної весни у Києвi раптово випав великий снiг i весь транспорт був паралiзований у скажених пробках, тодi тiльки джипи тротуарами i бордюрами торували собi шлях.
--Я теж тодi трохи вiдсидiв у такЁй пробцi.
--Отож, чи не давила тебе жаба, не хотiлося кинути оцю «Волгу» i пересiсти на щось бiльш потужне?
--А хто тобi сказав, що «Волга» не пройде по тротуару? Коли треба було - я проїжджав, а не «морозився» у заторi. А ще одного разу я на свiтлофорi нею навiть вставив «Ягуар». Якось пiд’їжджаю до перехрестя (а ми як раз на капот оленя приробили) i бачу, як щось також дивиться вперед, поряд з моїм оленем. Придивився - i справдi «Ягуар». I я його реально «зробив» на свiтлофорi. Просто треба умiти правильно тиснути на газ, бо ж у нього дурних сил вистачає, а головне, вмiти розганятися, i тодi вона дає жару...
--Ти «цiлувався» з кимось на дорозi?.
--Одного разу мене причепом «Скiф» вдарили. Причiп дуже постраждав, а у нас трохи борт був подряпаний, ми його пiдфарбували, що навiть слiду на залишилось.
--Ти кажеж, що твiй автомобiль поступався тiльки «Запорoжцю», то чи не плануєш придбати собi тепер «Запарика», щоб позбутися будь-яких конкурентiв?..
--Нi, я не настiльки смiливий, щоб купувати «Запорожця» i роз’їжджати на ньому. Це не солiдна машина, «Волга» - солiдна!.
--А як щодо автомобiльного сексу?
--В автомобiлi чи з автомобiлем? Пам’ятаєш, як у якомусь фiльмi герой Нiколаса Кейджа досить неоднозначно ставився до автомобiлiв, гладив їх ззаду, називав їх жiночими iменами. Нi, ми не настiльки були близькi з нею (гладить авто долонею по капоту).
--Але якщо проводити якiсь асоцiацiї, то ця «волжана», вона на кого схожа?
--Чесно кажучи, є вiдчуття якоїсь жiночої турботи з її боку про тебе. Вона, як мати, що не раз обороняла, охороняла i оберiгала нас. Особливо у далеких поїздках, коли ти ще бiльше залежиш вiд машини i сподiваєшся, що ця мама на колесах тебе не пiдведе. I вона таки не пiдводила.
--Але ж такi родиннi асоцiацiї вочевидь спонукають до того, що в її салон ти не маєш права, скажiмо, сiдати пЁсля випивки , сваритися i вживати мiцнi слова, «подуркувати» на дорозi.
--По-перше, «пiд градусом» за кермо я не берусь нiколи, а що стосується «подуркувати», нам цього вистачає на сценi, i на дорогу ми це не переносим, я взагалi не терплю хамства на трасах. А що стосується матюкiв, то хочу сказати таке: у цiй «Волзi» є специфiчне старе радiо, яке ловить тiльки УКВ та АМ. А там iдуть переважно передачi, що створюють такий доброзичливий настрiй, таку атмосферу, що пiсля них язик не повертається висваритись на когось. Востаннє, коли я їхав нею, то слухав «Промiнь», а там була передача «Люди з чистою совiстю» (там якийсь ветеран розповiдав, як вiн партизанив, а в землянцi малював картини). Як можна матюкатися, слухаючи подiбнЁ речi?..
--А в цей час тебе пiдрiзає якийсь ... Який ти вираз у цьому випадку вживаєш?
--«Волга» настiльки помiтна i солiдна машина, що її пiдрiзати нiхто нiколи на наважиться. Реально вона зiмне будь-яку iномарку. Це всi знають i бояться.
-- То чому ж ти цiєї «Волги» позбувся? I чи плануєш в майбутньому також пересiсти на якийсь раритетний автомобiль?
--Розумiєш, це не моє особисте авто, а групи. На жаль, тепер для роботи i комфорту нам потрiбно щось бiльше вибрати. Вочевидь - якийсь мiнi-вен. Хоча конкретну марку ми ще не облюбували.

Вадим Пелех,
Київ-Чернівці


www.musica.com.ua
10.03.2001