КРОК ДО ЗІРОК.

Четвертим бажанням мільйонів і мільйонів ФАНІВ /Ф./ в усьому світі, окрім поспати, поїсти, і полюбитися, є бажання стріти того, хто реально кожному такому конкретному Ф. бачиться уві сні, навіюється в обід і ввижається за заняттями коханням. Мова іде про ЗВІЗДУ /З./ (естради, спорту, політики). Методів надибань цієї З. всує є достатньо, і більшість їх знає. Але зважаючи на бурхливий розвиток шоу-бізу, думаю, матиме рацію щось з цих методів нагадати, а чимсь (мається на увазі - досвідом) і поділитися.

Метод 1: Переважна кількість З. має своє постійне місце дислокації (квартиру, дім, кав"ярню, студію, туалет і т.ін.). Дізнатися її можна від друзів, знайомих, знайомих знайомих, дітей родичів знайомих. При чому, чим віддаленіший від Ф. інформатор, тим дорожчою стане плата за надану, не завжди ексклюзивну, інформацію. Отримавши останню, можна сміло позичити у сусіда-туриста говерлянську палатку (намета, по-нашому), запастися терпимістю і протирадикулітними кремами і займати місце на ночівлю перед Звіздною нерухомістю. Чекання може бути довгим, адже З. дуже часто підвертаються раптові гастролі, затяжний бодун чи впорядкований секс на стороні. Тому максимум, що ви зможете: маючи спрей - обмалювати прилеглі стіни, а не маючи спрей - їх просто обпісяти (спреєм своє ім"я можна увіковічнити на довший час). Якщо ж ви шукаєте більш оперативних шляхів для спілкування, або просто вже не маєте кому продавати штукатурку, відколупану з під"їзду, де живе ваш Славік Вакарчук, краще вдатися до методу №2. Метод №2: Насправді, він витікає із метода №1. Адже таким же постійним місцем дислокації для майже усіх З. є приміщення концертних залів. Значить, палатку можна напнути біля якоїсь "України", КПІ чи "Горбушки". Можна, але не треба. По-перше: бо З., майже як шпіон-штірліц, рідко двічі за короткий відрізок заходить до одного залу. По-друге: коли З. з концертом таки придибає, ніхто не дасть гарантії, шо ваш наметик інші Ф. не затопчуть або не поріжуть, за компанію, на сувеніри, чи просто - для зняття емоційного навантаження. Тому краще, мінімально екіпірувавшися, одразу потусувати до службового входу. Там ви зможете побачити свою З. на відстані витягнутої руки. Якщо пощастить - отримаєте автограф від З., якщо не пощастить - власного зуба, подарованого вмілим та байдужим кулаком сек"юріті. У нейтральних випадках ви можете просто не дочекатися З., котра просто "реально затрималася" через раптовий фуршет, несподівану пресуху чи будь-яку з причин, перелічених у методі №1. Найоптимальнішим і, відповідно, - найголовнішим у відловлюванні З. є Метод №3. Полягає він у тому, щоб принаймні тимчасово перехреститися на доморощеного журналюгу. Бо саме для цих "обраних" час від часу відбуваються дійства за участю З., ім"я яким - прес-конференції. У принципі, мало хто знає, навіщо проводяться ці прес-паті. Багато хто цілком законно вважає, що тільки задля фуршетів. У великих містах вже навіть є спеціяльні загони так званих "стололазів". Більшість журналістів їх знає, дехто вже навіть здоровається з ними. Цим настирливим дядям-тьотям пофігу, хто і що хотів донести на зустрічі. Головне - не прогавити заповітний столик з наїдками і алкоголями. Інший типаж прес-конференцій - "СК", як любовно охрестили їх деякі некиївські журналісти. Відрекомендовуючись представником якогось "Вісника офтальмолога", що виходить тиражем може аж у 3 тис. екземплярів. Такі журналюги, як представники столичної прес-богеми, запросто отримують акредитацію (тобто - "безкоштовний вхід") на переважну більшість модних акцій. Найчастіше - за рахунок "прєдставітєлєй рєгіональной прєси". Для чого я все це так ретельно розписую? Просто, знаючи особливості того чи іншого коложурналістського типажу, справжні Ф. мають гарні шанси замаскуватися під одного з них. І треба для цього зовсім небагато - знайомого журналіста, який би під виглядом фотографа-асистента-освітлювача протягнув Ф. до прес-зали. Хоча інколи у нагоді може стати добрий кольоровий принтер, на якому за сучасних поліграфічних можливостей можна надрукувати яке завгодно посвідчення, хоч офіційного представника Папи Римського. Але і тут важниво не перегнути палку. Бо, приміром, від кореспондента якогось "1+1", запросто можуть почати вимагати присутності дядька з камерою, а потім ще і телесюжету. Найкраще затусуватися під якогось СК, що дасть змогу Ф., за найкращих роскладів не тільки поставити З. запитання, а й потрапити на її концерт. При чому - безкоштовно споглядаючи свого кумира з мінімальної відстані, у так званій V.I.P.-зоні. А у цьому, власне, і полягає мрія будь-якого Ф. Щоправда, може бути ще одна - народити дитину від З. Але то - тема іншого дослідження.