I V O

—еред символ≥в музичноњ Ѕуковини Ї т≥, на ¤к≥ мусиш звертати увагу нав≥ть тод≥, коли њх не сприймаЇш. ≤мТ¤ ≤во Ѕобула зараз знають нав≥ть т≥, хто по життю вихований на ¤к≥йсь кислотн≥й чи альтернативн≥й музиц≥. ћинулого тижн¤ цей сп≥вак вир≥шив нагадати „ерн≥вц¤м, зв≥дки в≥н родом. ƒл¤ цього день свого народженн¤ ≤во Ѕобул присв¤тив м≥сту, з ¤кого починав. „им не прив≥д, аби заакцентувати увагу на ц≥й постат≥, хай нав≥ть просто - з спортивного ≥нтересу, чи банального ≥нформац≥йного приводу.
ќтож, у реальний день свого народженн¤ (Ђа не у той, що в метриц≥ї, - по¤снив сп≥вак) ≤во Ѕобул сп≥лкувавс¤ з журнал≥стами. Ћюд¤но, без придибенц≥й, пов≥дав про жорстк≥ умови роботи в шоу-б≥з≥ третього тис¤чол≥тт¤. √оворив про неможлив≥сть справжн≥м з≥ркам видавати своњ диски-касети, про зажерлив≥сть продюсер≥в, про дорожнечу орган≥зац≥њ концерт≥в. “ихо заздрив Ўуфутинському, ¤кий аж з-за океану до –ос≥њ прињхав, аби заробл¤ти грошей на нац≥ональному колорит≥ (Ђа чи не зробити б самому щось под≥бне у –умун≥њ?ї). « витриман≥стю справжнього музичного класика сприймав ус≥ еп≥тети на свою честь в≥д класик≥в журнал≥стики. —ловом, вийшла добра бес≥да майже друз≥в. « батькв≥ськими повчанн¤ми молодих ≥ згадками про минул≥ часи всесв≥тньоњ любов≥. ћоже, т≥льки трохи забагато було позиц≥онуванн¤ у проведенн≥ паралелей м≥ж музикою справжньою (тобто т≥Їю, ¤к≥й присв¤тив житт¤ ≤во), ≥ музикою тимчасовою (т≥Їю, ¤ка займаЇ Ѕобулове м≥сце в еф≥р≥ в≥дформатованих рад≥о- ≥ телестанц≥й).
„есно в≥дбувши в≥дведений час, в≥дпов≥вши на запитанн¤ ≥ пригубивши шампанського з м≥сцевими журнал≥стами, ≤во в≥дбув св¤ткувати ≥менини та готуватис¤ до концерту у найб≥льшому зал≥ „ерн≥вц≥в - ЂЋ≥тньому театр≥ї. ј прац≥вники пера ≥ м≥крофона залишилис¤ смакувати нап≥й аристократ≥в, роздумуючи над головним питанн¤м, на ¤ке так ≥ не отримали в≥дпов≥д≥: що це, все-таки, за форма концерту Ђза запрошенн¤миї, ≥ хто г≥дний бути запрошеним на це Ђсв¤то буковинськоњ естрадиї.
ўо ж до самого концерту, то коментувати його, чесно кажучи, - не маю права. јдже, по перше, - з дитинства не кохаюс¤ у под≥бн≥й музиц≥, а по друге, не надихала й сама зала, ¤ка ще не встигла остигнути в≥д Ђпуант≥вї јп≥ноњ, ƒолиноњ та ≥нших позавчорашн≥х з≥рок з п≥вноч≥, котр≥ в≥днедавна стали у ЂЋ≥тньомуї, персонами VIP. ’оча, обТЇктивност≥ заради, сл≥д зазначити, що у своњх почутт¤х ¤ був майже одинокий у аудитор≥њ, ¤ка оточувала парковий храм мистецтва. јдже в≥днайти серед Ђзапрошенихї людей, молодших за 30 рок≥в, було довол≥ проблематично. “а чи й потр≥бно. Ѕо музика ≤во Ѕобула - зовс≥м не дл¤ них. ѕро що засв≥дчили овац≥њ майже аншлаговоњ зали та в≥чно-≥нтелектуальн≥ вирази обличч касир≥в-охоронник≥в.
≤ хоча останн≥й фактор - довол≥ субТЇктивний, не можу його оминути, згадуючи св≥й д≥алог б≥л¤ входу:
-∆урнал≥сти... ј ви акредитован≥?- подивував об≥знан≥стю у шоу-б≥знесов≥й терм≥нолог≥њ перший охоронець.
-Ўо ти мен≥ своњ карточки показуЇш! - розв≥¤в рожев≥ спод≥ванн¤ охоронний персонаж номер 2.
-“а пусти його, а то знову у своњй газетц≥ шось напише, - долучаЇтьс¤ до ≥нтелектуальноњ бес≥ди трет≥й, вочевидь, - Ђкаманд≥рї.
¬≥дчувалос¤, що хлопц≥ (чомусь?) ображен≥ на журнал≥ст≥в. ј хвилин за пТ¤тнадц¤ть, коли ¤ через ц≥ ж двер≥ покидав ЂЋ≥тн≥й театрї, до образи додалос¤ ще й почутт¤ незрозум≥лост≥ - Ђ¤к можна, пустили Ђна шаруї, ≥ не досид≥ти до к≥нц¤ концерту?!ї “а насправд≥, часу, проведеного у зал≥ мен≥, вистачило, аби в≥дзначити живий сп≥в ≥ супров≥д сп≥вака, ≥ почути звук, ¤кий чомусь Ђгул¤вї з одного к≥нц¤ залу до ≥ншого, ≥ в≥дчути неп≥дробн≥ тепл≥ емоц≥њ публ≥ки, ≥ нав≥ть пом≥тити серед багатьох поважних черн≥вчан ректора одного з наших вуз≥в - на гальорц≥ (вочевидь, ближче м≥сц¤ просто не знайшлос¤).
«агалом, концерт показав, що „ерн≥вц¤м потр≥бн≥ так≥ св¤та, ≥ буковинц≥ готов≥ платити грош≥ не т≥льки за закордонних з≥рок. √отов≥, бо зовс≥м не проти зайвий раз зануритис¤ у п≥сн≥ своЇњ молодост≥. ≤ у цьому сучасн≥ молод≥ буковинц≥ мжуть позаздрити своњм татам-мамам. Ѕо сам≥ ще таких спогад≥в не мають.
¬адим ѕелех, Ђ—имволиї, „ерн≥вц≥